23 серпня у креативному кластері Nа пошті у Тернополі відкрили виставку «CounTERculture», що розповідає історію неформальних культурних ініціатив міста доби незалежності. Це перший крок і перша спроба в осмисленні локального контркультурного процесу. Далі у планах - веб-архів, публікації, музей.

• У сприйнятті більшості ця тема не є нашою культурною спадщиною, але складність пошуку матеріалів навіть про події десятилітньої, двадцятилітньої давнини лише доводить, що її необхідно зберігати, вивчати та популяризувати, - каже керівниця проєкту, кандидатка історичних наук і менеджерка культури Марічка Юрчак.
• Нам залежало на тому, аби підсвітити не лише творчих особистостей, але й угрупування, банди, бенди, зграї – і локації, бо місце, де культура має можливість творення, є важливим, - додає менеджер проєкту, засновник арт-бару «Коза», галереї «Бункермуз» і Nа пошті Ігор Мамус.

Для підготовки проєкту опрацьовували приватні архіви Зоряна Безкоровайного та Світлани Фролової (найстаріший діючий гурт міста Nameless, один з перших україномовних, та організатори Rейвахів), Миколи Голубєва (гурт Птаха-project, організатор «Висадок»), матеріали фестивалів «Нівроку», «Гамселить» та ін. локальних культурних ініціатив і локацій.

Історичним консультантом проєкту виступив Володимир Окаринський, дослідник субкультур, доцент Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка:

• Українство було довго андеґраундом (підпіллям) і контркультурою, тож ця жилка є в справжніх українців - не тому, що модно, а тому що це виборювалося і мовою, і одягом, зачіскою і незалежною поведінкою. Альтернативна культура випередила політичну незалежність України. Контркультура, альтернатива, андеґраунд, незалежний культурний простір - це те, що приносить новизну. А нове завжди сприймається як заперечення попереднього культурного досвіду панівної офіційної культури. З часом контркультура стає частиною загальної культури, адаптується нею. Це безцінний ресурс оновлення. Вся найкращі досягнення культури, від ґотики до декадансу і модернізму, були контркультурою свого часу. Шукаємо альтернативний простір української культури, шукаємо себе.

«Синьо-жовтою лінією», точніше - хвилею, крізь експозицію проходить хронологічна шкала, яка знайомить глядача з фактами, що стосуються розвитку альтернативного мистецтва доби незалежності. Але не тільки - уважний відвідувач побачить інформацію, що не торкається прямо теми, - наприклад, про те, коли у Тернополі відкрився МакДональдз або трапився скандал в Білому домі. Ці «поплавки» допоможуть побудувати яскраві асоціації, провести паралелі та краще запам‘ятати матеріал. Над візуальною концепцією працював дизайнер, поет і засновник видавництва «Сумна вівця» Роман Воробйов.

Виставка триватиме до 13 вересня, вхід вільний. Втілення проєкту підтримав Український культурний фонд.

Фото: Макс Брунарський